Лицарський замок веде бій

zamok_bobolice
Лицарський замок був готовий вступити в бій у будь-який момент; навіть в періоди відносного спокою і затишшя. Причому, деколи доводилося відбивати напади не тільки чужоземців-завойовників, але й сусідів і ватаг лісових розбійників. Читать далее

Лицарський замок

lyczam
Епоха лицарства асоціюється з лицарськими замками – укріпленими спорудами, які, згідно з переказами, у західноєвропейських країнах почали з’являтися в епоху правління Каролінгів як помешкання феодалів. Читать далее

Лицарський меч – зброя, символ, вірний друг

lymech
На оснащенні у лицаря було багато видів зброї – спис, бойова сокира, палиця, булава, моргенштерн, чекан і, звичайно ж, меч. Саме останній був для лицаря не лише інструментом для захисту і нападу на ворога. Читать далее

Про життя лицарів багато розкажуть еффігії

effig
Знатних лицарів у часи Середньовіччя хоронили в соборах і церквах, а на їхніх могилах встановлювали еффігії – скульптурні надгробки. Оскільки прихожани благоговійно ставилися до захоронень, частина надгробків добре збереглися до наших днів. Особливо багато еффігій на території Англії: майже у кожному старовинному соборі таких є декілька. Читать далее

Кінські обладунки – від попони до кованих пластин

ryck
Під час середньовічних хрестових походів захисні обладунки мали не лише лицарі-вершники, але й коні. Щоправда, такий захист з’явився приблизно у XII столітті, а перед тим протягом століття коні мали хіба лише попони, які виконували не захисну функцію, а, радше, представницьку, адже на них був зображений герб лицаря. Читать далее

Бойовий кінь лицаря – не тільки міцний і витривалий, але й прудкий

ryckon
Середньовічні лицарі захищали своє тіло обладунками – кольчугами, залізними нагрудниками, латами, вага котрих інколи досягала десятків кілограмів. Зрозуміло, що кінь, який віз вершника, готового до бою, був надзвичайно сильним і витривалим. Читать далее

Великі магістри Тевтонського ордену і їхній слід в його історії

Тевтонський орден, зрештою, як і інші духовно-лицарські ордени, мав чітку ієрархію, а на чолі спільноти стояв Великий магістр. Сфера компетенції останнього достатньо широка: тут і питання дисципліни і управління територіями, командування військами під час походів, укладення мирних договорів, фінансова політика і таке інше. Читать далее

Тевтонський орден: від занепаду до відродження

tevt1
Початком занепаду Тевтонського ордену стала знаменита Грюндвальська битва, яка відбулася між орденом і об’єднаними силами Польщі та Литви в липні 1410 року. Втрати лицарів були величезними: 8 тисяч загинуло, а 14 тисяч потрапили в полон, причому, серед убитих – практично уся лицарська еліта і військове керівництво. Читать далее

Тевтонський орден: перші здобутки і період розквіту

Грюнвальдська битва
Однією із заслуг Тевтонського ордену було навернення пруських племен у християнство. Більше того, після відповідної булли Папи Римського Пруссія повністю перейшла у володіння Тевтонського ордену, який на той час із військово-релігійної спільноти переріс у державу. Це сталося на початку ХІІІ століття, коли на чолі ордену став Герман фон Зальца – четвертий Великий магістр. Читать далее

Тевтонський орден: заснування, завдання, структура

Тевтонський орден
Традиційним символом Тевтонського ордену є хрест чорного кольору, а девізом – слова «Допомагати-Захищати-Зцілювати». Цей духовно-лицарський орден був заснований наприкінці XII століття під час Третього хрестового походу. Основою згромадження став звичайнісінький польовий військовий госпіталь, який був розгорнутий під стінами древнього сірійського міста Акра. Читать далее

Про конкурс на відзначення найдостойніших людей Галичини в різних галузях